Запропоновано спосіб відновлення, що дозволило знизити собівартість удвічі та підвищити ресурс деталі у порівнянні з базовим.

Узагальнено дані літератури щодо структурно-функціональних особливостей біоплівки як асоціацій зі складним рівнем організації. Представлено інформацію щодо структурних компонентів, етапів формування та значення міжклітинного матриксу біоплівки. Показано, що формування біоплівки і це складний, динамічний процес, який включає в себе кілька етапів. Описано методи, які сьогодні використовують для вивчення біоплівок, насамперед конфокально-лазерну скануючу (КЛСМ), скануючу електронну (СЕМ) та кріо-трансмісивну (ТЕМ) мікроскопії. Вважається, що найперспективнішим методом вивчення біоплівок є використання КЛСМ, оскільки за його допомогою можна спостерігати за нативними біоплівками. Описано роль системи Quorum sensing у формування біоплівки, так як це процес координованої експресії генів у популяції бактерій, що регулює специфічну поведінку клітин. Розкрито значення персистерів у стійкості біоплівки до факторів навколишнього середовища, оскільки відомо, що бактерії, які входять до складу біоплівки, є більш стійкими до впливу імунної системи хазяїна й антибактеріальних препаратів. Клітини-персистери, що є метаболічно неактивними, відіграють важливу роль у виживанні бактерій, які входять до складу біоплівки за дії летальних для всіх клітин факторів.

Встановлено відмінності у прояві факторів патогенності у біоплівкотвірних штамів порівняно з неформуючими за лабораторних умов біоплівки штамами \i S. epidermidis\i0. Гемолітичну та ліпазну активності проявляли всі біоплівкотвірні штами, а лецитиназну - 80 %. Серед неформуючих біоплівку штамів, гемолітичну та ліпазну активності виявляли 89 %, а лецитиназну - 80 %. Всі біоплівкотвірні штами високоадгезивні - ІАМ 9,75, а неформуючі у лабораторних умовах біоплівку штами переважно середньо- та низькоадгезивні - ІАМ 3,20. Досліджено динаміку формування біоплівки штамами \i S. epidermidis\i0. Показано, що на 5 добу за стаціонарних умов культивування, спостерігали зменшення кількості життєздатних клітин біоплівки у 60 млн. рази, порівняно з показниками росту біоплівки, що формувалася за заміни поживного середовища. Вперше досліджено розвиток експериментального дисбактеріозу, чинником якого був біоплівкотвірний штам \i S. epidermidis\i0, що характеризувався різким зниженням анаеробних лактобацил - у 165 та мікроаерофільних - у 16,5 раза, на підставі вираженого підвищення вмісту стафілококів - у 40 тис. рази порівняно з контролем на 10 добу спостереження.

Проведено порівняльний аналіз чутливості до антибіотиків планктонних та біоплівкових бактерій 20 штамів Staphylococcus epidermidis. Ідентифікацію клінічних штамів стафілококів здійснено за морфологічними та фізіолого-біохімічними ознаками. Чутливість до 19 антибіотиків визначено диск-дифузійним методом. Здатність до утворення бактеріями біоплівки виявляли візуально у 96-лунковому імунологічному планшеті. Встановлено, що чутливість планктонних і плівкових форм клінічних ізолятів S. epidermidis до антибіотиків істотно відрізнялася: мінімальні пригнічувальні концентрації (МПК) офлоксацина становили 0,15 - 3,0 мкг/мл (планктонна форма) і 0,3 - 5,0 мкг/мл (плівкова форма); для левофлоксацина відповідно 0,3 - 1,5 і 0,8 - 3,0 мкг/мл; для доксициклін-гідрохлорида 0,5 - 2,0 і 1,2 - 4,5 мкг/мл; для цефтриаксона 8,0 - 15,0 і 15,0 - 30,0 мкг/мл і для гентаміцина 4,0 - 15,0 і 14,0 - 30,0 мкг/мл. МПК антибіотиків щодо планктонних культур були у 2 - 5 разів вищими в порівнянні з МПК антибіотиків, які гальмували формування біоплівки.

Вивчено вплив офлоксацину та левофлоксацину на сформовані біоплівки бактерій клінічних штамів Staphylococcus epidermidis. Стійкість до антибіотиків Визначено методом дисків з фторхінолонами різних поколінь: налідиксова кислота, піпемідинова кислота, ципрофлоксацин, офлоксацин, норфлоксацин, левофлоксацин, спарфлоксацин. Формування біоплівки стафілококами моделювали мінімальні пригнічувальні концентрації (МПК) антибіотиків для планктонної культури, які визначено методом серійних розведень. Формування біоплівки стафілококами моделювали у імунологічних лункових планшетах. Показано, що офлоксацин у концентрації, що у 100 разів перевищує МПК для формування біоплівки, зменшує сумарну кількість бактерій 24 годинної біоплівки більше ніж у 40 000 разів, а 48 годинної - у 31 000 разів, під час застосування такої ж концентрації левофлоксацину при внесенні до 24 годинної біоплівки - у 9100 разів, до 48 годинної біоплівки - у 7400 разів. Офлоксацин у концентрації, яка перевищує у 100 разів МПК для формування біоплівки у 4,5 та 4,2 рази більш ефективний відносно 24 годинної та 48 годинної біоплівки відповідно порівняно з аналогічною концентрацією левофлоксацину.

Вивчено біологічні властивості штамів Staphylococcus epidermidis, їх здатність до плівкоутворення, фактори патогенності та рівні чутливості до антибіотиків та до комерційних препаратів бактеріофагів. Використано мікробіологічні та фізіолого-біохімічні методи. В ході досліджень було виділено 122 штами стафілококів, 37 з яких ідентифіковані як S. epidermidis. З них 20 штамів були здатні утворювати плівку. Встановлено, що більшість штамів S. epidermidis (15 плівкоутворювальних і 12 неплівкоутворювальних) чутливі до дії "Бактеріофага стафілококового рідкого". Всі виділені штами S. epidermidis виявилися чутливими до хінолонів другого покоління - офлоксацину та ципрофлоксацину. Також більшість (17 плівкоутворювальних та 15 неплівкоутворювальних) штамів були чутливі до гентаміцину, який належить до аміноглікозидів. Із 20 плівкоутворювальних штамів S. epidermidis - 75 % були чутливими до дії "Бактеріофага стафілококового рідкого" та всі 100 % штамів - чутливі до фторхінолонів.

Проведено визначення ступеня прояву факторів патогенності: гемолітичної, ліпазної, лецитиназної активностей, а також здатності до адгезії у 20-ти біоплівкоутворюючих і 17-ти неформуючих біоплівку штамів Staphylococcus epidermidis. Встановлено, що повний гемоліз та ліпазну активність виявляли всі біоплівкоутворюючі штами S. epidermidis, лецитиназну активність спостерігали у 80 % біоплівкоутворюючих штамів. Серед неформуючих біоплівку штамів повний гемоліз та ліпазну активність спостерігали у 89 %, лецитиназну - у 71 % штамів. Досліджені біоплівкоутворюючі та неформуючі біоплівку штами S. epidermidis виявляли здатність до адгезії на клітинах букального епітелію людини. Встановлено, що всі біоплівкоутворюючі штами S. epidermidis були високоадгезивними, найвищий IAM становив 11,84. З'ясовано, що серед неформуючих біоплівку штамів S. epidermidis були низько-, середньо- та високоадгезивні. Середній IAM неформуючих біоплівку штамів S. epidermidis виявився утричі нижчим, у порівнянні з середнім IAM біоплівкоутворюючих штамів і складав 3,2.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.3-29

Рубрики:

Хвороби піхви

Шифр НБУВ: Жс20661 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено понад 1 300 термінів (українською та англійською мовами), які використовують в галузі технологічних систем ремонтного виробництва. Розкрито сутність таких понять, як абразивне зношування, біметал, гальванічне покриття, коерцитивна сила, свердління, склопластики, фотографування часу використання устаткування, шорсткість поверхні, якість технологічного процесу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ж820.5 е

Рубрики:

Технічне обслуговування. Технічне діагностування

Шифр НБУВ: Ж101210 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено властивості наплавлених покриттів з механоактивованих порошкових сумішей, які складаються з синтезованих з використанням СВС-процесу карбідів титану та матричного матеріалу. Запропоновано технологію одержання наплавочної суміші, яка складається з двох основних етапів.

Розглянуто теоретичні основи подрібнення різноміцних компонентів в суміші. Досліджено кінетику подрібнення оксидів алюмінію і заліза, а також їх суміші. Запропоновано модель процесу спільного подрібнення фракцій різних матеріалів.

Визначено вплив дефектів макро- і мікроструктури сталі 45 у похідному стані (точкова неоднорідність, центральна ліквація) на коерцитивну силу та варіювання її рівня.

Розглянуто питання розробки та дослідження трибологічних характеристик наплавлених покриттів на основі сплаву ПГ-10Н-01, модифікованих композиційним матеріалом, що містить карбід і борид титану. Розроблений композиційний матеріал підвищує зносостійкість відновлювальних покриттів і його можна рекомендувати для відновлення робочих органів грунтообробних машин.

Індекс рубрикатора НБУВ: К663.03-3 + К390.1-1 + К644-3

Рубрики:

Металізація (гарячі способи покриття металів)

Виробництво металевих порошків

Наплавлення металів

Шифр НБУВ: Ж101210 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто методи, які використовує інженерія поверхні. Проаналізовано процеси в потоці газу і частинок, на поверхні основи, які виникають при створенні покриття різними методами, а також модифікування структури та легування поверхні висококонцентрованими потоками енергії та інші методи нанесення покриття. Наведено методологію управління якістю поверхні та вибору технології відновлення деталей. Розглянуто перспективи застосування наноструктурованих матеріалів у машинобудуванні.

Мета дослідження - встановити як змінюється фазовий склад за встановлення таких дефектів заварюванням електродом з додатковим модифікуванням рідкої ванни вторинною сировиною від утилізації боєприпасів. Для виявлення якісного та кількісного складу різних зон відновленого шару, а також для пошуку максимальних зв'язків однакових фаз між відновленою зоною наплавленням, перехідною та основою, використовували оптико-математичний метод дослідження.